Sasha Denisova, Maria Lozova, Yuliia Maslak. Rezyduj albo?
Podsumowanie rezydencji artystycznych z Ukrainy.
7.11.2022 w godzinach 18.00 – 21.00 / Sceny: Foyer i Modelatornia
Wstęp wolny.
Po sześciu miesiącach współpracy z twórczyniami teatru i performance’u z Ukrainy STUDIO proponuje spotkanie z ich sztuką: z dramatem, performance i tańcem. Prace, które zobaczymy, powstały, gdy ich autorki były na terenie Polski i miały status emigrantek/uchodźczyń. Wieczór 7 listopada 2022 roku poświęcamy na podsumowanie ich pobytów rezydencyjnych i na spotkanie artystek z warszawską publicznością. Autorkami trzech utworów są Sasha Denisova, Maria Lozova i Yuliia Maslak. Sasha Denisova w czasie pobytu w Polsce napisała dramat „Moja mama i pełnowymiarowa inwazja” opowiadający o życiu matki artystki, która zdecydowała się nie emigrować ze swojego kraju mimo inwazji rosyjskiej. W tle historia rodzinna oraz historia polityczna Ukrainy i ZSRR z pamięcią II wojny światowej. Tematem są relacje matki i córki. Z bliska i na odległość. W czasie wojny i pokoju. Maria Lozova, to choreografka i tancerka; w Teatrze Studio zaprezentuje performance „Obok” w swoim wykonaniu z wykorzystaniem efektów wizualnych i dźwiękowych. Yuliia Maslak dla Teatru Studio przygotowała performance „Ślady wojny. Polska – Ukraina” z udziałem aktorów Teatru Studio i studentów wydziału aktorskiego Państwowego Uniwersytetu Teatru Filmu i Telewizji w Kijowie.
Rezydencje artystyczne odbyły się w ramach programu Instytutu Teatralnego im. Zbigniewa Raszewskiego przy wsparciu Ministerstwa Kultury i Dziedzictwa Narodowego.
Program:
Godz. 18.00, Sasha Denisova, „Moja mama i pełnowymiarowa inwazja”, 40 minut, scena Modelatornia. Czytanie performatywne
Moja mama urodziła się w 1941 roku w schronie, podczas hitlerowskiej ofensywy na Kijów, a gdy zaczęła się pełnowymiarowa inwazja Rosji, powiedziała, że nigdzie się nie ruszy ze swojego mieszkania, bo trzy pokolenia jej przodków urodziły się tu, w tym rejonie Kijowa, bo tu jest jej kuchnia. Mimo rakiet Putina, moja mama smaży kotlety. Mama uważa się za centrum decyzyjne i mówi do europejskich przywódców – dajcie mi broń, dlaczego jesteście tacy chciwi? Mama jest w pewnym sensie dowódcą. A może także matką-ojczyzną?
Ta sztuka opowiada o życiu człowieka między dwiema wojnami, o próbie rozmowy matki z córką w czasie wojny, o ukraińskim niezniszczalnym charakterze. To tragikomedia – w wyobraźni matki i córki pojawiają się faszyści, raszyści, Biden i Scholz, i całe długie życie. Matka ma osiemdziesiąt jeden lat i jest w defensywie, czeka na zwycięstwo.
Występują: Monika Świtaj, Krzysztof Strużycki, Natalia Rybicka
Przekład Agnieszka Lubomira Piotrowska
*
Godz. 19:15, Maria Lozowa „Obok”, 15 minut, Foyer. Performance
Performance w wykonaniu Marii Lozovej z wykorzystaniem efektów wizualnych (projekcja wideo). Miłość, bliskość, polityka, samotność – pomimo tego, że wszystkie te procesy, uczucia i zjawiska różnią się od siebie, to dla mnie one znajdują się obok, współistnieją, mogą następować po sobie, albo nieoczekiwanie wchodzą do życia w dowolnym momencie. W moim przypadku splotły się ze sobą tej zimy, wszystko sklejone w jedną śnieżkę i całkowicie przykryły moją głowę. Nie było wtedy czasu na świadomość i refleksję. A teraz, odchodząc od szoku, próbuję zgłębić problematykę kobiecej seksualności, szukając w niej własnych granic; wojny, politycy, ogólne procesy społeczne jako sposób na zniszczenie szczęścia rodzinnego i osobistego; znaczenie kontekstu osobistego w kontekście narodowym, ich związku przyczynowego. Zgłębiam kwestię zdrowej, satysfakcjonującej miłości i destrukcyjnego przywiązania, prób odróżnienia i odgraniczenia jednego od drugiego; przeżywania własnych emocji, w szczególności palącej tęsknoty za ludźmi. W związku z tym rodzi się szereg innych pytań.
Od czego zależy obecność człowieka, jak odczuwać ciepło na odległość?
Dystans – droga donikąd, ślepa uliczka czy okazja do lepszego wsłuchiwania się w swoje potrzeby i potrzeby partnerki? Wyraźne poczucie „wyrwania się z kontekstu” i „nieodpowiedniości”. Samotność jako świadomy wybór.
*
Godz. 20.00, Yuliia Maslak, „Ślady wojny. Polska – Ukraina”, 40 minut, scena Modelatornia. Performance z elementami wideo
Pięciu studentów Wydziału Aktorskiego Państwowego Uniwersytetu Teatru Filmu i Telewizji w Kijowie przygotowało krótkie i osobiste opisy swego stanu ducha po wybuchu wojny w Ukrainie. Mówią o tym, jak inwazja Federacji Rosyjskiej wpłynęła na ich relacje społeczne i życie zawodowe. Teksty zostały przetłumaczone na język polski i będą czytane ze sceny przez aktorów Teatru Studio. Aktorzy Teatru Studio napisali teksty na ten sam temat: jak wojna w Ukrainie wpłynęła na ich życie. Ich teksty, przetłumaczone na język ukraiński, i zostaną przeczytane przez ukraińskich studentów i zaprezentowane na scenie w postaci projekcji wideo na ekranie. Projekt ma na celu wymianę doświadczeń na temat tego, jak wojna wpłynęła i zmieniła nas, ludzi teatru.
Występują: Ivan Bilash, Yuliia Khamkhil, Monika Obara, Daria Perelyhina, Anton Sokal, Konstyantyn Tishchenko, Rob Wasiewicz
Przekład Yevheniya Bohdanova
Muzyka Artem Sluisarenko
***
ПІДСУМКИ МИСТЕЦЬКИХ РЕЗИДЕНЦІЙ З УКРАЇНИ
7 ЛИСТОПАДА 2022 РОКУ
Після півроку співпраці з творчинями театру та перформансу з України STUDIO пропонує зустріч з їхнім мистецтвом: з драмою, перформансом і танцем. Роботи, які ми побачимо, були створені, коли їх авторки перебували в Польщі та мали статус іммігранток/біженок. Вечір 7 листопада 2022 року в Театр Студіо присвячений підсумкам резиденції та зустрічі мисткинь із варшавською публікою. Захід проходитиме у просторі Театру Студіо, на сцені «Модельаторня» та у Фойє Театру Студіо. Авторки трьох пісень – Саша Денісова, Марія Лозова та Юлія Маслак. Під час перебування в Польщі Саша Денісова написала драму «Моя мама і повномаштабне вторгнення» про життя матері артистки, яка вирішила не емігрувати з країни, незважаючи на російське вторгнення. На задньому плані історія родини та політична історія України та СРСР із пам’яттю про Другу світову війну. Тема: стосунки матері та доньки. Зблизька та на відстані. У час війни та миру. Марія Лозова – хореографка і танцівниця; у Театрі-студії представить виставу «Поруч», виконану з використанням візуальних та звукових ефектів. Юлія Маслак підготувала виставу «Сліди війни. Польща – Україна» за участю акторів Театру-студії та студентів акторського факультету Державного університету театру кіно і телебачення у Києві.
Розклад:
18.00, Саша Денісова, «Моя мама і повномасштабне вторгнення», 40 хв., сцена «Модельаторня». Перформативне читання
Моя мама народилася в 1941 році у шелтері, під час наступу нацистів на Київ, а коли почалося повномасштабне вторгнення росії, сказала, що нікуди не переїде зі своєї квартири, тому що три покоління її предків тут народилися, на Київщині, бо тут її кухня. Попри путінські ракети, мама готує котлети. Мама вважає себе вирішальним центром і каже європейським лідерам – дайте мені рушницю, чому ви такі жадібні? Мама в якомусь сенсі командир. А може, ще й мати-батьківщина?
Ця вистава розповідає про життя людини між двома війнами, про спробу розмови між матір’ю та її дочкою під час війни, про незнищенний український характер. Це трагікомедія – в уяві матері та доньки постають фашисти, расисти, Байден і Шольц і ціле довге життя. Матері вісімдесят один рік, вона захищається, чекаючи перемоги.
У ролях: Моніка Світай, Кшиштоф Стружицький, Наталія Рибіцька
Переклала Аґнешка Любомира Піотровська
*
19:15, Марія Лозова «Поруч», 15 хвилин, Фойє. Продуктивність
Виступ Марії Лозової з використанням візуальних ефектів (відеопроекція). Кохання, близькість, політика, самотність – незважаючи на те, що всі ці процеси, почуття і явища відрізняються один від одного, для мене вони поруч, вони співіснують, можуть виникати один за одним, або оживати несподівано, в будь-який момент. У мене вони переплелися цієї зими, все злилося в один сніжок та повністю покрило голову. Тоді не було часу на усвідомлення та роздуми. І тепер, відійшовши від шоку, я намагаюся досліджувати питання жіночої сексуальності, шукаючи власні межі; війни, політики, загальносуспільні процеси як спосіб руйнування сімейного та особистого щастя; важливість особистісного контексту в національному, їх причинно-наслідковий зв’язок. Я досліджую питання здорової, задовольняючої любові та деструктивної прихильності, намагаючись розрізнити та відокремити одне від іншого; переживання власних емоцій, зокрема пекучої туги за людьми. У зв’язку з цим виникає низка інших питань.
Від чого залежить присутність людини, як відчути тепло на відстані?
Відстань – дорога в нікуди, глухий кут чи можливість краще прислухатися до своїх потреб і потреб свого партнера? Чітке відчуття «поза контекстом» і «неадекватності». Самотність як свідомий вибір.
*
20.00, Юлія Маслак, «Сліди війни. Польща – Україна », 40 хв., сцена Modelatornia. Вистава з елементами відео
П’ятеро студентів акторського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім.І.К.Карпенка – Карого особисті описи свого душевного стану після початку війни в Україні. Вони розповідають про те, як вторгнення російської федерації вплинуло на їхні соціальні стосунки та професійне життя. Тексти перекладені польською мовою, їх читатимуть зі сцени актори Театру Студіо. Актори Театру Студіо написали тексти на одну тему: як війна в Україні вплинула на їхнє життя. Їхні тексти, перекладені українською мовою, читатимуть українські студенти та демонструватимуть на сцені у вигляді відеопроекції на екрані. Проект спрямований на обмін досвідом про те, як війна вплинула та змінила нас, людей театру.
У ролях: Іван Білаш, Юлія Хамхіль, Моніка Обара, Дарія Перелигіна, Антон Сокол, Костянтин Тищенко, Роб Васєвич
Переклад Євгенії Богданової
музика Артем Слюсаренко
